СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ З ТЕМИ "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ З ВИКОРИСТАННЯМ НОВІТНІХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ"

 

ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА, ОФОРМЛЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ОБСТЕЖЕНЬ, НАПИСАННЯ ВИСНОВКІВ

ЕЛЕКТРОННИЙ ЖУРНАЛ ЩОДЕННОГО ОБЛІКУ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ЗЗСО

 

АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ДЛЯ ПОЛЕГШЕННЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ЗЗСО

Цифрова рефлексія одним словом!

Код 4158536

Долучайтесь!

🌐 Цифровий кейс практичного психолога:

1. Діагностика та опитування:

• Google Forms — анкети та збір даних.
• Online Test Pad — конструктор професійних тестів.
• Mentimeter — живі опитування в залі.

2. Корекційні та розвивальні ресурси:

• LearningApps — інтерактивні ігри на логіку та увагу.
• Therapist Aid (Focus Fish) — інтерактивні вправи для СДУГ.
• Stop Bullying (UNICEF) — база матеріалів проти цькування.
• Happy Mind Help — тренажер для підлітків.

3. Штучний інтелект та творчість:

• ChatGPT / Claude — створення казок та планів занять.
• Bing Image Creator — генерація терапевтичних малюнків.
• Canva — дизайн карток та презентацій.

4. Комунікація та підтримка:

• Teenergizer — онлайн-підтримка для підлітків.
• Padlet — віртуальна дошка для групової роботи.

Штучний інтелект (AI) — це справжній «суперсила» для психолога, адже він дозволяє за лічені секунди створювати персоналізований контент, на який раніше витрачалися години.

Добірка інструментів та методів їх використання у плані корекційних занять практичного психолога:

1. Створення терапевтичних казок та соціальних історій

Замість того, щоб шукати готову казку, ви можете згенерувати її під конкретну ситуацію (наприклад, «дитина боїться відповідати біля дошки» або «учень не вміє програвати»).

• Інструмент: ChatGPT або Claude.ai.
• Як використати: Введіть запит (промпт): «Напиши терапевтичну казку для хлопчика 8 років, який часто виявляє агресію, коли програє в іграх. Головний герой — маленьке левеня. Додай 3 запитання для обговорення в кінці».
• Перевага: Казка стає максимально наближеною до реального життя дитини.

2. Візуалізація емоцій та метафор

Якщо дитині важко описати свій стан словами, ШІ допоможе «намалювати» його.

• Інструмент: Bing Image Creator (DALL-E 3) або Canva Magic Media.
• Як використати: Запропонуйте дитині придумати образ своєї тривоги або своєї «внутрішньої сили», введіть опис, і ШІ згенерує зображення.
• Перевага: Це потужний інструмент арт-терапії, де дитина бачить результат миттєво.

3. Розробка сценаріїв розв'язання конфліктів

Створення діалогів для відпрацювання навичок спілкування.

• Інструмент: Character.ai.
• Як використати: Психолог може створити «персонажа-агресора» або «персонажа-сором'язливого друга». Дитина в безпечному чаті може тренуватися давати відсіч або висловлювати підтримку.
• Перевага: Це безпечний простір для тренування соціальних навичок перед тим, як застосувати їх у реальному класі.

4. Створення миттєвих ілюстрацій до занять (Coloring Pages)

• Інструмент: Mage.space або ШІ-функції в Google.
• Як використати: Сгенеруйте розмальовку за запитом дитини: «Black and white line art of a calm forest for coloring, high detail».
• Перевага: Дитина відчуває себе співавтором заняття, що підвищує рівень довіри до психолога.

 

Онлайн-тренажер з психології "Happy Mind Help"

Психологічний тренажер для підлітків

Рекомендований вік для самостійного використання підлітками – починаючи з 13-14 років.

Розроблені у розділі «Психологічний тренажер для підлітків» завдання дозволяють покращити психологічний стан в цілому та зокрема у разі наступних проблем:
• початкова депресія (втома, погіршення стану здоров’я, злість та дратівливість тощо);
• стрес, пригніченість;
• тривожність (емоційне хвилювання);
• апатія (відсутність почуттів);
• сум (невеселий важкий настрій);
• порушення сну та інші.

https://vlada.pp.ua/goto/aHR0cHM6Ly9oYXBweW1pbmQuaGVscC90ZWVu

 

---

Як підтримати постраждалих від війни. Які слова не слід говорити

 Дорослі і діти, що вирвалися з гарячих точок і стали очевидцями жахливих подій, вкрай потребують підтримки й опори.

У такій непростій ситуації дуже важливо підібрати правильні слова, які зможуть розрадити постраждалих від бойових дій та не зачіпатимуть їхніх почуттів.

Навіть безневинні, на перший погляд, фрази, часом можуть зашкодити.

Не варто казати, що ви розумієте когось

    Такий простий вислів, який ми звикли говорити для підтримки, часом може зашкодити постраждалій людині. Річ у тому, що в кожного свій унікальний досвід та втрати через війну. Відтак, хтось залишився без роботи, житла, без дитини, чоловіка або близьких. Комусь довелося побачити вибухи тільки на відеоролику, а хтось сам мало не загинув та на власні очі бачив загибель невинних людей. Замість такої типової та недоречної в цьому випадку фрази, скажіть: “Те, що ти пережив — це жахливо. Мені шкода, що тобі довелось через це пройти”. Таким чином людина зможе відчути, що її емоції важливі. 

Не намагайтеся уникнути теми війни

На перший погляд, може здаватися, що тему бойових дій взагалі не варто зачіпати, аби не ранити людину. Однак для постраждалої особи важливо, щоб про її досвід знали. 

Не бійтеся визнати всю серйозність і важкість ситуації. Якщо вам важко підібрати правильні слова, просто скажіть: “Те, що трапилося у твоєму місті — це дуже страшно”.

Не оцінюйте вчинки постраждалої людини

Відмотати час назад неможливо, а помилки минулого виправити не вдасться. За жодних обставин не кажіть: “Краще було виїхати раніше, ти маєш радіти, бо тобі вдалося вижити”. Варто розуміти, що людина і так може корити себе за певні дії й так само намагається вмовити себе радіти життю. Найкращою підтримкою для людини буде фраза: “Ти маєш право гніватися й ненавидіти тих, хто зруйнував твій дім та життя”. Дайте постраждалій особі випустити пару, аби душевні рани загоювалися швидше.

Не кажіть про те, що всім зараз погано

Не слід ототожнювати людину з іншими й порівнювати її особистий досвід із горем інших. Цінуйте те, що людина наважилась поділитися з вами своїми проблемами. За жодних обставин не знецінюйте досвід людини фразами: “Принаймні твій будинок не згорів, тобі вдалося вижити, а от у когось…” Такі слова змушують відчувати інших свої проблеми неважливими та незначущими.

 

Як убезпечити життя дітей від небезпек, що підстерігають

    Останнім часом маємо багато тривожної інформації з приводу того, що дітей залучають у різноманітні небезпечні ігри, вербують для виконання різних завдань, в тому числі і на користь країні-агресору.

    Шановні батьки, поговоріть зі своїми дітьми про різні небезпеки, зокрема, і небезпеки, які підстерігають дітей онлайн. Нагадайте дітям про важливі правила, як убезпечити себе, як користування Інтернетом і соціальними мережами. Більше цікавтеся життям дитини, чітко пояснюйте, де пролягає межа між дозволеним та недозволеним, проявляйте емпатію до своїх рідних.

    Ось деякі поради, що допоможуть вам вирішити ситуації, пов'язані з безпекою дітей!

Як правильно висловити дитині свої думки і не образити дитину. Техніка "Я-повідомлення"

 

1. Підходячи до будинку, ви зустрічаєте власного сина: обличчя бруднене, гудзик відірваний, сорочка вилізла з штанів. Перехожі озираються, усміхаються, вам же неприємний вид сина і трохи соромно перед сусідами. Однак дитина нічого не помічає, він чудово провів час, а зараз радий зустрічі з вами.
2. Малюк з ентузіазмом катає по підлозі свою машинку. Ви поспішаєте на роботу, син заважає, плутається під ногами, одним словом, дратує вас.
3. Підліток знову включив магнітофон «на повну катушку». Вам це страшно докучає.

Отже, що ж робити в подібних випадках, а саме, коли батьків переповнюють емоції?

Якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це.

Почуття, особливо якщо вони негативні і сильні, ні в якому разі не варто тримати в собі: не слід мовчки переносити образу, придушувати гнів, зберігати спокійний вигляд при сильному хвилюванні. Обдурити такими зусиллями ви нікого не зможете: ні себе, ні свою дитину, яка без труднощів «читає» по вашій позі, жестах і інтонації, виразу обличчя або очей, що щось не так. Адже саме через ці «несловесні» сигнали передається більше 90% інформації про наш внутрішній стан. І контролювати їх дуже важко. Через деякий час почуття, як правило, «проривається» і виливається в різкі слова або дії.

Як  же сказати про свої почуття дитині, щоб це не було руйнівно ні для неї, ні для вас?

Коли ви говорите про свої почуття дитині, говоріть від ПЕРШОЇ ОСОБИ. Повідомте ПРО СЕБЕ, ПРО СВОЄ переживання, а не про неї, не про її поведінку.

Повернемося до наших прикладів і спробуємо, застосовуючи правила 5 і 6, сконструювати відповіді батьків. Вони можуть бути такими:

1. Я не люблю, коли діти ходять розпатланим, і мені соромно від поглядів сусідів.
2. Мені важко збиратися на роботу, коли під ногами хтось повзає, і я весь час спотикаюся.
3. Мене дуже втомлює гучна музика.

Зауважте, всі ці пропозиції містять займенники я, мені, мене. Тому висловлювання такого роду психологи назвали «Я-повідомленнями».  Хто-небудь з батьків міг би сказати інакше:

1. Ну що в тебе за вигляд?
2. Перестань тут повзати, ти мені заважаєш.
3. Ти не міг би тихіше?

У таких висловлюваннях використовуються слова ти, тебе, тобі. Їх можна назвати Ти-повідомленнями»

На перший погляд різниця між «Я-» і «Ти-повідомленнями» невелика. Більше того, другі звичніші і «зручніші». Однак у відповідь на них дитина ображається, захищається, грубить. Тому їх бажано уникати.
Адже кожне «Ти-повідомлення», по суті, містить випад, звинувачення або критику в сторону дитини.

Ось типовий діалог:

– Коли ти нарешті почнеш прибирати свою кімнату ?! (Звинувачення.)
– Ну вистачить, тат. Зрештою, це моя кімната!
– Як ти зі мною розмовляєш ?! (Засудження, загроза.)
– А що я такого сказав?

Зацікавив матеріал? Переходь за покликанням Сайт "Дитячий психолог"

ПРО ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ТИМЧАСОВО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ (ВПО)

 

Емоційно-психологічний стан внутрішньо переміщених осіб, які пережили травматичний досвід

Внаслідок травматичного досвіду людина переживає стани, які спричиняють нестабільність і втрату контролю над ситуацією, власним життям:

·  Втрата автономності («Я не керую процесом. Мене кудись несе»).

·  Втрата суб’єктивності («Це не я приймаю рішення у своєму житті. Хтось зверху вирішує»).

 ·  Порушення ідентичності.

·  Розгубленість (на рівні думок не можуть зосередитися і виконувати розумові завдання, до яких звикли). Регрес.

·  Побоювання відторгнення (що їх будуть ідентифікувати з ворогами). ·  Відчуття незахищеності.

·  Стан жертви.

·  Злість та пошук «зовнішнього ворога» (хтось має за це заплатити).

·  Відсутність можливостей прогнозувати майбутнє.

·  Сором, низька самооцінка, почуття провини.

·  Функціональні симптоми, психосоматичні розлади, зловживання психоактивними речовинами (ПАВ).

·  Реакції на тяжкий стрес і порушення адаптації, в тому числі посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Поведінкові особливості дітей, які пережили травматичний досвід

Значна частина дітей переміщається з окупованих територій або районів збройного конфлікту у супроводі тільки знайомих або родичів.

Якщо дитину евакуювали окремо від батьків, окрім травми від збройного конфлікту, переміщення, вона також потерпає від розриву з близькими людьми – батьками або опікунами (дідусями, бабусями та ін.). Через розрив у стосунках з близьким дорослим у дитини можуть спостерігатися негативні зміни поведінки.

При втраті об’єкта прив’язаності (сім’ї як сфери формування прив’язаності) у дитини виникає порушення прив’язаності. Визначають такі її види:

·  Негативна (невротична) прив’язаність – дитина постійно шукає уваги від дорослих, навіть і негативної, провокуючи покарання, дратуючи дорослих.

·  Амбівалентна прив’язаність – дитина постійно демонструє подвійне ставлення до близького дорослого: то пеститься до нього, то грубіянить, уникає. Компроміси у стосунках відсутні, а сама дитина не може пояснити свою поведінку і страждає від цього.

·  Уникаюча прив’язаність – дитина замкнена, понура, не допускає довірливих стосунків із дорослими й дітьми. Основний мотив такої поведінки – «нікому не можна довіряти».

·  Дезорганізована прив’язаність – дитина навчилася виживати, порушуючи усі правила і кордони людських стосунків. Їй не потрібно, щоб її любили – вона хоче, щоб її боялися. Такий тип прив’язаності характерний для дітей, котрі зазнавали жорстокого поводження.

Травматичні події можуть викликати у дітей різні поведінкові особливості, почуття, які важливо відслідковувати та адекватно допомогти дитині пережити, проявити й пропрацювати їх. Це можуть бути почуття незахищеності, страх майбутнього, гнів, агресія, сором і відчуття провини, відчуженість та ізоляція від оточуючого середовища, сум.

У дітей можуть виникнути проблеми з навчанням, увагою, можливістю запам’ятовувати інформацію, психосоматичні порушення (такі, як логоневроз (заїкання), енурез (нетримання сечі), бронхіальна астма, нейродерміти та ін.).

Існують певні особливості поведінкових проявів дітей, які пережили травматичний досвід, з урахуванням віку.

Діти дошкільного віку (до 6 років) часто мають розпливчасті й соматичні (які проявляються фізичними симптомами) реакції на травматичні події. Вони можуть помилково думати, що ця подія – це їхня вина. Це може призвести до так званого «магічного мислення» (наприклад, дитина може думати «якби я краще прибирав іграшки, цього б не сталося») і формування почуття власної провини. Діти цього віку часто проявляють свої емоційні реакції на травму у вигляді проблем зі сном, можуть мати нічні кошмари. У них можуть виникати хвилювання та занепокоєння, які проявляються у «чіплянні до дорослих» (дитина боїться залишитися одна в кімнаті, постійно потребує уваги, боїться засинати тощо).

Діти (7-11 років) після травми починають більше боятися, соромитися і проявляти підвищену тривожність. Може виникнути регресивна поведінка (повернення до попередніх стадій розвитку), що включає енурез, смоктання пальця, дитячий лепет, бажання тримати постійно поряд із собою іграшку. У дітей цього віку може розвиватися втрата апетиту, скарги на болі в животі, головні болі, запаморочення. Також поширені проблеми з навчанням, такі як нездатність зосередитися, відмова відвідувати школу, агресивна поведінка в школі.

Підлітки (від 12 років) зазвичай тримають почуття в собі, що може призвести до депресивних станів. Водночас, вони можуть робити вигляд, що «все нормально». Діти можуть намагатися менше часу проводити з сім’єю, а більше часу з іншими людьми, намагаючись бути активними і таким чином управляти своїми страхами. Для таких дітей існує ризик бути включеними в різні угрупування, в тому числі воєнізовані угрупування. 1 У роботі з дитиною важливо розібратися в суті її проблем. Планувати роботу варто разом з батьками. Адже батьки та найближче оточення дитини можуть стати для неї ресурсним середовищем – таким, що допоможе пережити травму й адаптуватися до нових умов.

Поради класному керівнику щодо взаємодії з дитиною:

·  надавайте фактичну інформацію відповідно до віку;

·  зрозуміло, відкрито пояснюйте те, що відбувається;

·  допоможіть у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

·  порадьте дитині, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо діти цікавляться перебуванням у бомбосховищах чи обстрілами, чи хтось із батьків постраждав або загинув);

·  в позакласний час або на перервах організовуйте відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

·  сприяйте загальній підтримці як у сім’ї, так і в навчальному закладі; ·  підтримуйте знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

·  регулярно запевнюйте, що все буде добре, що дорослі піклуються і дбають про безпеку;

·  якщо дитина переживає втрату або має депресивні прояви, повідомте батьків або родичів/опікунів, щоб вони мали можливість підтримати її; розкажіть їм, як підтримати дитину;

·  порадьте батькам звернутися до соціальної служби, психолог

Формуємо у дітей навички протидії секстингу та    сексуальному насиллю

Сексуальне насильство – найбільша травма для дитини. Кожен думає, що з «моєю дитиною такого точно не трапиться». І вже точно, «ніхто з моїх близьких на це не здатний».
Так само думали і більшість тих, чиї діти постраждали.

Сексуальне насильство над дитиною – це залучення дитини з її згоди або без згоди до сексуальних дій дорослим задля отримання останнім задоволення чи користі.

Сексуальне насильство може мати різні форми. Але незалежно від того, яким саме чином це відбулося, це – злочин.

        Сайт, який допоможе батькам у сексуальному вихованні дітей  https://www.savechild.com.ua/bezpeka 

Шановні батьки! Перегляньте разом зі своєю дитиною мультиплікаційний фільм "Сусід"

посилання на сторінку в Ютубі  https://www.youtube.com/watch?v=knagfHqrGUE&t=6s