ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Формуємо у дітей навички протидії секстингу та    сексуальному насиллю

Сексуальне насильство – найбільша травма для дитини. Кожен думає, що з «моєю дитиною такого точно не трапиться». І вже точно, «ніхто з моїх близьких на це не здатний».
Так само думали і більшість тих, чиї діти постраждали.

Сексуальне насильство над дитиною – це залучення дитини з її згоди або без згоди до сексуальних дій дорослим задля отримання останнім задоволення чи користі.

Сексуальне насильство може мати різні форми. Але незалежно від того, яким саме чином це відбулося, це – злочин.

        Сайт, який допоможе батькам у сексуальному вихованні дітей  https://www.savechild.com.ua/bezpeka 

Шановні батьки! Перегляньте разом зі своєю дитиною мультиплікаційний фільм "Сусід"

посилання на сторінку в Ютубі  https://www.youtube.com/watch?v=knagfHqrGUE&t=6s 

ПРОПОНУЮ АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ВІД ВІДОМОГО АРТ-ТЕРАПЕВТА ВІКТОРІЇ НАЗАРЕВИЧ

10.10.2017

1. Звикаємо до простору. Сходіть з дитиною в школу погуляйте і помалюйте… класи і коридори. Перегляньте такий альбом кілька разів.
2.  Формуємо ефективну активність. Перемальовувати через копірку або напівпрозорий папір будь-які зображення і робіть їх дуже схожими на оригінал.
3. Моделюємо соціальні контакти. Створіть ляльковий клас і вчителя. І програвайте з дитиною різні ситуації від найпростіших … – «Хочу в туалет», і до конфліктних ситуацій.
4.  Помалюйте зображення осіб з різними емоціями … і пробуйте з дитиною малювати щось, що допоможе підняти або поліпшити настрій. Зробіть такий альбом для гарного настрою.
5. Привчайте дитини до шкільного ритму. Помалюйте автопортрети на тему «Я- учень» в різних ситуаціях: встаю в школу, снідаю перед школою, йду в школу … і так далі до вечора.
6.  Учіть приймати різниці – формуйте толерантність. Підберіть картинки або фотографії різних шкільних ситуацій від радісних до конфузних і обговоріть з дитиною, нехай цей набір буде мовчазним помічником для дитини в подальшому процесі звикання до інших.
7. Укріпляйте руку і розвивайте дрібну моторику. Малюйте восковими олівцями, розминайте скульптурний пластилін і малюйте ним, ліпіть з глини.

ОСОБИСТИЙ ПРОСТІР ДИТИНИ

Недавно одна мама, которая давно живет со своим ребенком за границей, написала о том, как шокирована была тем, что ее первоклашка принесла из школы. Схема из кругов общения - очень наглядная, простая, доступная каждому ребенку визуализация такой сложной темы. Вот что написала мама в своем блоге: 

"Начну с того, что почти все, о чем пишут женщины под этим хештегом, попало и в мою копилку. Вчера впервые я проговорила какие-то случаи с мужем. Впервые! И самое ужасное - да, я никогда не рассказывала ни маме, ни друзьям об этом.

И когда дочка в первом классе, после занятий, посвященных личному пространству (азы sexual education) принесла домой такую схему с краткой инструкцией для родителей - это стало откровением для меня. А мне вот-вот будет 40 лет.

Откровение было в том, что с детьми можно говорить понятно, доступно, и объяснять им чуть ли не с 3 лет о важном значении своего личного пространства. Ничем подобным наша система образования не занимается, а потому и мы не знаем толком как разговаривать на эту тему с маленькими детьми, и даже как вести себя.

Такая визуальная инструкция рассчитана на детей 5-10 лет. Называется она circles of relationships - круги общения, круги отношений, и может помочь предотвратить сексуальное домогательство, физическое, психологическое насилие просто потому, что ребенок поймет, что происходит что-то неправильное

1. Фиолетовый=я, мое личное пространство.

Итак, фиолетовый первый и самый главный круг,- это мы сами. Наше тело принадлежит только нам, и только мы сами можем решать кто может к нам находиться близко, притрагиваться. И никто не должен делать это без разрешения. Если кто-либо, из _любого_ другого окружения, причиняет нам дискомфорт (неважно, дедушка усадил на колени или мамина подруга требует “поцеловать тетю в щечку) мы не должны стесняться сказать об этом и сказать “нет”, “стоп”.

2. Синий=семья.

Это круг нашей семьи и тех, кого мы любим. Уважение, доверие и любовь - вот по этим признакам мы определяем, кто относится к этому кругу, кто наиболее близок нам. Но нужно помнить, что даже с теми, кого мы любим, мы не должны пренебрегать своим личным пространством, но также и сами должны уважать пространство наших близких.

3. Зеленый круг=друзья.

Это “far away hug” окружение. Круг наших друзей и тех с кем нам нравится общаться. Дружба очень важна и включает в себя многие вещи. Например, совместные игры, разговоры, веселье, и иногда дружеские объятья. Дружба всегда основывается на доверии, уважении. И такие проявления как объятия должны быть основаны на обоюдном согласии. Важно понимать, что не все дети в классе могут вести себя как твои друзья. И родителям следует проговорить с детьми по каким критериям мы определяем друзей и, в свою очередь, как мы сами должны себя с ними вести.

4. Желтый круг=знакомые.

Круг знакомых (wave circle, то есть те, кому мы машем рукой при встрече, с кем знакомы поверхностно и не слишком близки). Это могут быть дети в школьном автобусе, во дворе, спортивной команде, это могут быть друзья родителей. Обсудите с ребенком социальные нормы, разные типы знакомых и также правила безопасности. Разницу между близкими и просто знакомыми людьми. Дистанция в отношениях, которую и они и мы должны уважать.

5. Оранжевый круг=люди, от которых мы ждем профессиональной помощи.

Эти люди могут помочь нам, когда нам это необходимо, но они не наши друзья. Это учителя, воспитатели, полицейские, пожарные, медсестры и доктора. Обсудите с ребенком в каких ситуациях у кого искать помощи. Необходимо подчеркнуть, что у этих людей есть опознавательные знаки, униформа, удостоверение, и что они помогают в случае опасности.

6. Красный круг=незнакомцы.

Мы не знаем этих людей. (даже если они говорят, что знают нас, это не важно.) Не все чужие люди плохие, но поскольку мы незнакомы, то не знаем плохой человек перед нами или хороший. Мы не доверяем незнакомцам. Мы не разговариаем с ними, не рассказываем ничего о себе или близких. Не отвечаем на вопросы. Никогда, никогда не идем с ними никуда и не садимся в машину. Мы не берем конфеты, не идем “искать собачку” и не помогаем найти улицу, потому что взрослые никогда не должны просить помощи у тех, кто младше и слабее их.

Это вкратце. С детьми раскрашивают эти круги, проговаривают разные ситуации, дают угадать, как правильно поступить в каждом из случаев. И сто раз говорят - если тебе некомфортно ты должен сказать СТОП, НЕТ. Если кто-то ведет себя неправильно, по твоему мнению, ты должен рассказать другим взрослым - родителям, учителям. Никто не может прикасаться к тебе без твоего согласия. (Ты тоже не имеешь права вторгаться в чужое личное пространство без разрешения). И если тебя не поняли с первого раза, ты должен повторять и повторять, пока тебя не услышат, пока тебя не поймут и не помогут. Ты не должен искать решение сам, ты не должен скрывать, ты не должен стыдиться. Не бойся говорить. Не бойся спрашивать.

Источник: uduba.com

ІСТЕРИКИ ЯК І НЕ БУЛО! 

ЗАПАМ'ЯТОВУЄМО ЧАРІВНІ СЛОВА

     

        Дитяча істерика - неприємний момент, з яким зустрічалися всі батьки без винятку. Часто батьки губляться і не знають, що робити, коли дитина починає вередувати і впадає в істерику. Тому батькам необхідно навчитися запобігати подібним сценам заздалегідь.

   Андреа Нейр є відомим психотерапевтом, письменником, фахівцем з дитячої психології. На думку Нейр, для того, щоб вчасно запобігти істериці, батькам марно застосовувати тактику «напролом». Цим вони тільки погіршать ситуацію і залякають чадо. У вихованні дисципліни батькам треба намагатися виявляти почуття гумору, доброзичливість і пам'ятати, що вони і самі колись були дітьми. Андреа Нейр рекомендує кілька дієвих фраз і прийомів, за допомогою яких батьки можуть вийти на контакт з дитиною і запобігти можливій істерику.

Готуємося до сну: 1. «Скоро ляжемо спати. Ти можеш добігти до своєї кімнати навколішки або задом наперед! Обирай! ».

2. «Перед сном потрібно обов'язково почистити очі!» (Зображує пару рухів перед очима як при чищенні зубів). Дитина здивовано скаже: «Треба чистити не оченята!». Ви в свою чергу: «Ой, що ж це я? Правильно, треба чистити вушка! ». Дитина тут вже точно не втримається і під регіт видасть: « Перед сном треба чистити зубки! ».

3.«А тепер одягнемо піжаму! Хто мені покаже, як правильно надіти піжаму? Здається, так? »- І надягаєте піжаму дитини на свою голову або на руки. «Необхідно помитися перед сном. Ти можеш стати космонавтом і злетіти на ракеті (піднімаємо дитини вгору і видаємо відповідні звуки) або стати капітаном і попливти на підводному човні (беремо малюка під пахву і представляємо, що ми в підводному човні).

Прибираємо іграшки: 1.«Потрібно прибрати іграшки на місце. Давай спробуємо наввипередки: хто швидше, я чи ти? ». «Давай розставимо всі іграшки по своїх місцях. А щоб іграшки не нудьгували, заспіваємо їм твою улюблену пісеньку. Яку пісеньку ти любиш найбільше? ».

Час їсти: «Першим за стіл сідає той, у кого вже чисті ручки». Поставте тарілку з їжею, від якої зазвичай відмовляється малюк, на ваше місце за столом. Наприклад, пропонуючи овочі, скажіть хитро: «Здається у нас вдома з'явився овочевий злодюжка. Цікаво, хто б це міг бути? ». Потім відверніться і робіть вигляд, що не помічаєте, як дитина із хитрістю починає поїдати овочі.

Виходимо з дому: 1.«Ми зараз підемо гуляти. Той, хто встигне одягтися, поки я співаю цю пісеньку - буде великим розумником ». Проспівайте улюблену пісеньку дитини, потім скажіть: «Пора виходити. Ти все встиг надіти?». 

2. «Коли ми сядемо в машину, я розповім тобі одну дуже цікаву казку (історію)». «Цікаво, а як правильно сидіти в дитячому кріслі? Може, догори ногами? ». Дитина дивується і сміється. ви продовжуєте: «Або спиною вперед?». Малюк, посміхаючись, показує, як же все-таки правильно потрібно сидіти в дитячому кріслі.

Більше про це: http://marmeladka.me/9847© marmeladka.me

СІМ ВИСЛОВІВ ВІД БАТЬКІВ, ЯКИХ ПОТРЕБУЮТЬ ДІТИ
         САМООЦІНКА: ЩО ЦЕ ТАКЕ? ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

«Люби ближнього свого, як самого себе»… Відомі слова всім відомої заповіді зі всім відомої книги. Проте вміння практично застосувати їх властиве не кожному. Якщо ми не в змозі полюбити самі себе, як можна вимагати цього від інших?

Повага, любов та вміння приймати себе такими, які ми є, залежить від нашої самооцінки. Самооцінка - це не те, ким ми є насправді, і аж ніяк не те, як про нас думають інші. Насправді, це те, що ми думаємо про себе. 

Наша самооцінка - це усвідомлення, розуміння нами нашої власної неповторності, індивідуальності незалежно від слів, думок, поглядів та вчинків інших людей. Вона складається в процесі пізнання самого себе. Отож, самооцінка - досить суб’єктивне явище. Проте цей факт не зменшує її важливості.

Існує поняття «базового рівня самооцінки». Він закладається у дитини в ранньому дитинстві на основі відношення батьків до неї. Самооцінка в дорослому житті стає т.з. соціальним захистом, що формується на основі почуття безпеки, яке в свою чергу дають батьки. Коли ж батьки не у повній мірі піклуються про дитину, формування вище згаданого почуття безпеки просто не відбувається. Такій людині в дорослому житті дуже важко глибоко полюбити себе.

Нашу загальну самооцінку складають часткові уявлення про себе, своєрідні «Я-образи», тобто самооцінки окремих наших сторін. Формування єдиної самооцінки залежить від рівня задоволеності тим, як ми виконуємо ряд соціальних ролей(Я-товариш (друг), Я-чоловік/жінка, Я-дружина/сім’янин, Я-батько/мати, Я-син/донька, Я-працівник, Я-керівник, Я-громадянин, Я-сусід, тощо). Тобто, від того якими ми є у кожній із цих (чи інших) іпостасій, залежить загальним рівень задоволеності собою, як людиною. Коли ж одна із складових загальної самооцінки невідповідна - виникає дисгармонійне почуття незадоволеності.

Висока, низька чи середня?

Як відомо самооцінка буває завищеною, заниженою чи адекватною Саме остання сприяє нашому саморозвитку і є такою, що повинна стати метою кожного із нас. Завищена або занижена самооцінка ускладнюють процес індивідуального розвитку кожного. Формування самооцінки починається з народженням і продовжується протягом всього життя. Якою ж вона стане (адекватною чи ні), залежить від нашого виховання, соціального статусу, а особливо, від оцінок, які ми отримуємо від значимих для нас людей (батьків, чоловіка/жінки, друзів, керівника, тощо). Вплив нашої самооцінки напряму залежить від того, як сприймають нас інші. Наша самооцінка змінюється в той чи інший бік після того, коли ми бачимо, як саме нас сприймають оточуючі. Чим зрілішою стає людина, тим менший вплив на її самооцінку роблять зовнішні впливи.

Високий рівень самооцінки дуже важливий для кожного з нас, оскільки саме від нього залежать наші дії, рівень домагань, спектр потреб та бажань. З підвищенням самооцінки, підвищується і наша віддача та продуктивність у різних сферах життя. Людина з високою самооцінкою більш активна, впевнена у собі, робить більш обдумані вчинки, самостійна у власних судженням, не сприймає критику як «замах» на власну гідність. Такі люди часто – оптимісти, оскільки частіше добиваються свого. При підвищенні самооцінки варто пам’ятати про іншу крайність – агресивний нарцисизм, який є небажаним та негативним результатом неправильного особистого розвитку. Позитивним є свідоме підвищення самооцінки шляхом самовиховання та розвитку власної особистості.

Коли ж процес видозмінення самооцінки відбувається несвідомо, це призводить в основному до її зниження. Запитаєте чому? Оскільки в основному людина запам’ятовує інформацію негативного характеру, а позитивна сприймається як належне, це і призводить до знецінювання себе самого в своїх власних очах. Люди з низькою самооцінкою виглядають невпевненими у собі, розгубленими. Вони менш активні, часто підпадають під вплив інших. Низька самооцінка призводить до болісного сприймання критики, але і компліменти такі люди не вміють адекватно отримувати. Їх вони вважають несправжніми та неправдивими, що застосовуються для отримання вигоди.

Позитивним вважається наявність середньої самооцінки із загальною спрямованістю у бік підвищення.

Як підвищити самооцінку?

Для того аби підвищити низьку чи занижену самооцінку варто запам’ятати :

* перестаньте порівнювати себе з іншими,

* не будьте залежними від думок, дій чи почуттів інших людей,

* навчіться аналізувати ситуацію, що склалася, та робити відповідні висновки,

* припиніть сварити та повчати себе,

* цінуйте та звеличуйте у собі хороші сторони,

* звертайте увагу на власні достоїнства,

* прийміть у собі власні слабкі сторони, не мучте себе через їх наявність та неможливість змінити,

* відмовтесь від самоприниження у всіх його проявах,

* оберіть для себе чіткі цілі, досягнення яких на даний момент не є дуже важким. Згодом складність цілей підвищуйте,

* будьте впевненим у собі,

* приймайте всі привітання та компліменти словами «дякую», «спасибі»,

* не соромтесь висловлювати власну думку,

* не погоджуйтесь із людьми, подіями, ситуаціями, які принижують вашу гідність та примушують вас відчувати власну неповноцінність,

* використовуйте семінари, тренінги, книги, відео та аудіо записи для збагачення самосвідомості,

* намагайтеся спілкуватися і з позитивними, активними, гармонійними людьми, які готові вас підтримати,

* використовуйте афірмації (короткі позитивні висловлювання про себе), для підвищення самооцінки,

* сформулюйте список ваших позитивних рис (не менше 20-ти), запишіть їх та періодично перечитуйте,

* почніть більше віддавати іншим (власного часу, уваги, турботи, підтримки, допомоги),

* старайтеся займатись тим, що вам подобається,

* дійте, будьте активними у всьому,

* піклуйтеся про себе та полюбіть себе (кажіть собі компліменти, зробіть собі подарунок). 

Коли ж, подібні вислови викликають у Вас глибоке неприйняття, і просто промовити їх для вас стає величезною проблемою – варто звернутися до спеціаліста. Кваліфікованих психолог допоможе вам розібратися у тому, що «лежить» в основі вашого несприйняття самого себе, власної нелюбові та антипатії.

Самооцінку не слід розглядати як потребу в повазі до себе. Насправді, вона є більш фундаментальним почуттям – почуттям любові до себе самого. Люди з високою самооцінкою здатні на глибоке співчуття до себе, навіть у ситуаціях невдачі. Маючи низьку самооцінку, людина бачить власну проблему там, де її немає.

І на останок, хочеться додати про ще один компонент самооцінки, без якого її укріплення, а особливо підвищення, просто неможливі. Мова йде про самоспівчуття, тобто прояв уважності, розуміння, терпимості до себе. Тільки зрозумівши та полюбивши себе, ми зможемо розуміти та любити інших.

Гіперактивна дитина. Як подолати труднощі?

Деякі батьки можуть почути на батьківських зборах, як вчитель у розпачі почне говорити про їх дитину: «Ця дитина – просто, жах. Я не можу спокійно провести жодного уроку. Його батьки зовсім не переймаються вихованням. Він же не всидить спокійно і хвилини, всіх відволікає, без дозволу виходить з класу. Я ж не можу весь час слідкувати, щоб він, щось не накоїв. А він постійно щось таке вчинить, що плакати хочеться.»

Невже, дійсно, охарактеризована так дитина – розбещена і погано вихована. А може ні батьки, ні вчителі, ні сама дитина в такій поведінці не винні? 

І все ж таки, у чому причина, що дитина така неуважна, неспокійна, а іноді, навіть, небезпечна для оточуючих?

Ви чули про таке явище, як синдром гіперактивності? 

Так, іноді цей синдром порівнюють із захворюванням. То ж  ми не будемо сварити дитину за те, що вона страждає на якусь хворобу, так і у випадку з синдромом гіперактивності: ми розуміємо, що дитина потребує особливої уваги й допомоги. 

Але, як же важко сприймати спокійно і більш того любити дитину, яка через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, не спроможна дотримуватись встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження.

Але, тільки любляче виховання батьків і розуміюча підтримка оточуючих може допомогти дитині подолати цю проблему.

Отже, перед нами не мале чудовисько на яке не знайдеш управи. Ця дитина страждає на синдром гіперактивності.

В чому виявляється це захворювання?

Дитина не просто час від часу відволікається, це можна сказати про всіх дітей. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага не на чому не затримується. Вона дивиться у книгу, але не розуміє прочитане. Про її думки можна сказати, що вони обганяють одна одну і не одна з них на зупиниться, щоб над нею замислитись.

В такої дитини – непередбачувана поведінка. Вона то на вулицю вискочить, то когось хапає, то лізе на дерево і т. ін. Вона постійно у синцях і порізах. Її дії опереджають думки про наслідки і тому, часто є небезпечними.

Гіперактивна дитина постійно збуджена. Вона просто не в силах сидіти спокійно. Навіть, якщо вона буде дуже старатися, в неї все рівно буде щось рухатися – ноги, ступні, руки або язик і губи.

Яку ж допомогу можуть надати батьки й педагоги такій дитині?

Постарайтеся як можна повніше дізнатися про цю хворобу? Знаючи які особливості поведінки пов’язані саме з синдромом гіперактивності вам легше буде уникати несправедливих обвинувачень. А ще, розуміючи з чим пов’язані проблеми навчання і виховання, ви зможете підбирати ефективні способи їх подолання.

Наприклад, дитині потрібно постійно рухатись – дайте їй таке завдання, ну хоча б перемотувати клубочок з різнокольорових ниток, або розв’язувати вузлики на мотузці – це на деякий час заспокоїть її, вона не буде відволікати інших.

Дитині легше буде навчитись контролювати свої вчинки, якщо буде встановлено для них суворий режим з чітким розпорядком дня. І ефективним буде введення сімейних правил,- що дозволено, а що ні.

Також, дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан, і допомогти її самій змінити уявлення про себе. Знаєте, ці діти, як правило упевнені, що вони «бридкі, дурні й погані». Вони ж багато чого негативного почули на свою адресу від ровесників, вчителів, а деколи й від батьків. А ми розуміємо, що втрата почуття особистої гідності рівносильна самогубству. 

Отже, хоча покарання ніхто не відміняє, добре б було знаходити можливість похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось вірно і гарно гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль ніж іншим дітям.

Знайте, що вади,  які пов’язані з синдромом гіперактивності – поправні.

П'ЯТЬ ВИСЛОВІВ БАТЬКІВ, ЯКІ ШКОДЯТЬ ДИТИНІ

       Ми часто, звертаючись до дітей, говоримо  їм слова, які не тільки не приносять бажаного результату, а й можуть призводить до неприємних наслідків. Ось деякі з них

Специалисты американского издания Parents составили подборку самых распространенных родительских фраз, которые совсем не помогут вам в воспитании ребенка.

«Молодец!»

В этом слове нет ничего плохого, если малыш точно знает, за что его хвалят. Но родители используют его гораздо чаще, чем нужно: скажем, просто чтобы отмахнуться от карапуза, который сует в лицо очередной шедевр в стиле «каля-маля». А это значит, что у ребенка формируется ощущение безоговорочного родительского одобрения, что бы и как бы он ни сделал. Похвала всегда должна быть конкретной: не просто «Хороший рисунок!», а «Ты отлично подобрал цвета и нарисовал ровные аккуратные линии».

«Ничего страшного!»

Это с точки зрения взрослого ободранная коленка или сломанная игрушка – не повод для слез, но для малыша все может быть гораздо серьезнее. Фразой «Ничего страшного!» вы нивелируете чувства малыша и показываете, что не воспринимаете их всерьез. Гораздо правильнее сказать: «Тебе больно, но это скоро пройдет».

«Давай быстрее!»

Собирая свое чадо утром в школу или детский сад, родители произносят эту реплику в среднем 5 раз. Но чаще это лишь создает дополнительный стресс у всех членов семьи, чем заставляет ребенка ускориться. Вместо этого лучше сказать: «Давай поторопимся!» – эта фраза вы еще и показывает, что вы и ребенок – одна команда. А с малышами прекрасно работают игры типа «Кто быстрее оденется?»

«Осторожнее!»

Эта фраза, сказанная, когда малыш карабкается на высокую горку, только повышает шансы на то, что он упадет. Резкий родительский оклик отвлекает ребенка, и он теряет концентрацию внимания. Если кроха действительно затеял что-то рискованное, приблизьтесь к нему и старайтесь говорить как можно спокойнее.

«Дай я тебе помогу!»

Когда взрослые видят, что ребенок долго и безуспешно возится с какой-то задачей, их так и подмывает взять инициативу в свои руки. Не торопитесь, если не хотите, чтобы малыш привык бросать начатое на полпути и перекладывать ответственность на других. Вместо этого давайте подсказки, которые помогут ему справиться самостоятельно: «Как ты думаешь, может быть, положить эту деталь вот сюда? Попробуешь?»

Перечисленные фразы мы повторяем ребенку в течение дня десятки раз. Попробуйте заменить их на другие, и результаты вас приятно удивят. А самое главное, вы сформируете у ребенка правильное отношение к самым распространенным повседневным ситуациям.

Інтернет-ресурс Mail.ru

ТАКІ ВАЖЛИВІ СЛОВА І ПОРАДИ БАТЬКАМ!

Письмо родителям

Пятилетний Саша ходит в подготовительный класс американской школы. Через месяц после начала занятий его мама Ольга получила памятку от учительницы, написанную от лица ребёнка. Она удивилась и перевела на русский язык. Мы думаем, что здесь сформулированы главные принципы воспитания, пусть и таким неожиданным образом. А вам есть что добавить?

В частной школе «Мэрри Моппетс» (Merry Moppets) крошечного прибрежного городка рядом с Сан-Франциско (США) к душевному благополучию учеников относятся серьёзно. Каждую пятницу дети могут приносить c собой любимую игрушку, а любимые книжки – каждый день. Каждую неделю школа предлагает ученикам сделать что-нибудь весёлое, допустим, объявляет День сумасшедшей причёски или даже День пижамы. А тем подготовишкам, кто не хочет спать днём, учителя разрешают сидеть с фонариками при плотно задёрнутых шторах и рассказывать друг другу любимые сказки.

В этой школе у каждого ребёнка в классе есть свой маленький ящичек. Учитель может оставить в нём материалы для домашнего задания, план занятий на месяц или записки родителям. Именно там Ольга нашла вот это письмо. В нём 21 правило воспитания счастливых детей, записанное со слов ребёнка.

1. Не балуй меня, ведь я знаю, что ты не обязана исполнять каждое мое желание.

2. Не бойся быть со мной прямолинейной.

3. Не давай мне привыкать к плохим привычкам. Отвыкать от них мне будет ещё тяжелее.

4. Не заставляй меня чувствовать себя так, будто моё мнение не имеет значения. В такие моменты я начинаю вести себя ещё хуже. Ты должна знать об этом.

5. Не поправляй меня в присутствии других людей. Я лучше воспринимаю информацию, когда ты делаешь замечание с глазу на глаз.

6. Не заставляй меня чувствовать себя так, будто мои ошибки – это страшные преступления.

7. Не защищай меня всё время от последствий моих поступков. Я должен научиться понимать, что у действий бывает противодействия.

8. Не обращай внимания на мои мелкие придирки, иногда мне просто хочется пообщаться с тобой.

9. Не расстраивайся слишком сильно, когда я говорю, что ненавижу тебя, – я не ненавижу тебя, а бунтую против твоей власти.

10. Не повторяй всё по сто раз, а иначе я буду делать вид, будто оглох.

11. Не давай опрометчивых обещаний. Я расстроюсь, если ты их не выполнишь.

12. Не забывай, что пока я ещё не могу вдумчиво объяснить то, что чувствую.

13. Не требуй от меня правды, когда сердишься. От страха я могу случайно обмануть тебя.

14. Не будь непостоянной, меня это сильно портит.

15. Не оставляй мои вопросы без ответов. Я всё равно пойду искать ответы, но в другом месте.

16. Не говори, что мои страхи – неважные. Они очень важные, совсем не мелкие, и мне становится ещё страшнее, когда ты этого не понимаешь.

17. Не притворяйся совершенной и не совершающей ошибок. Я расстроюсь, когда пойму, что это не так.

18. Не думай, что извиниться передо мной – ниже твоего достоинства. Когда извиняешься, если не права, ты учишь меня поступать так же.

19. Не забывай, что я быстро расту. Тебе придётся перестраиваться очень часто.

20. Не запрещай мне экспериментировать. Без этого я не могу развиваться. Так уж, пожалуйста, делай на это скидку.

21. И последнее – помни, что я не могу вырасти счастливым человеком, если меня не любят дома сильно-сильно. Но ты это знаешь и так! 

ІНТЕРНЕТ - РЕСУРС